Вірші про маму
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо,
Найперші легенькі сніжинки,
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починаєтся з мами.
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо,
Найперші легенькі сніжинки,
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери, й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починаєтся з мами.
Перше слово
І. Січовик
Коло, риску, закорлючку
На папері пише ручка. Все з єдналось загадково І з явилось перше слово. Здогадайтесь, яке саме? Наймиліше в світі – мама. Мама В. Гринько Ще в колисці немовля Слово «мама» вимовля. Найдорожче в світі слово Так звучить у рідній мові: Мати, Матінка, Матуся, Мама, Мамонька, Мамуся! Називаю тебе я, Рідна ненечко моя! Гарне слово К. Перелісна Мама! Мама – гарне слово! Тільки скажеш – все готово! - Мамо, кашки! – кашка є. - Мамо, чаю! – вже наллє. - Мамо, спати! – вже роздутий, І у ліжку, і укритий. - мамо, ніжку зав яжи! - Мамо, казку розкажи! Мама! Мама! Гарне слово. Тільки скажеш – все готово! Тільки мама В. Лучук - Я на ковзанку піду! - А коли ж до хати? Тільки мама може так Лагідно спитати. На ходу сніданок з їм. - Так не слід робити.- Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок. - Час вставати, синку! Тільки мама збудить так Лагідно дитинку. Світанковий сон А. Бортник Наснилось, що я сонечко, Ясне вогонь – вогонечко, Встаю з-за небокраю Над горами, над нивами, Усіх роблю щасливими, Всіх грію – зігріваю. Та чую голос лагідний Такий солодко ягідний У сутінках кімнати. То мама каже: «Донечко, Раз ти у мене сонечко, То вже пора вставати.» Що кому сниться В. Крищенко Сниться полю дощик, Картоплині – горщик, А відерцю сниться Копанка-криниця. Сонце сниться вітам, Хатці сниться брама, А маленьким дітям Сниться їхня мама. Де живе літо. А. Костецький У павука хатинка – Тоненька павутинка. У коника веселого Між травами оселя. У ластівки швидкої Під нашим підвіконням. А тепле ніжне літо Волошками повите, Посріблене дощами Живе в очах у мами. Сонечкова мама А. Костецький Вмиває кішка кошенят, Вмиває кізка козенят. Мене водою з милом Щоранку мама миє. І чистим сонечко встає Щодня з-за небокраю… І в нього, мабуть, мама є, Бо хто ж його вмиває? Мама І. Гнатюк Я прокидаюсь рано,- Тихенько лежу, не встаю. Тільки спросоння погляну, Бачу матусю свою. Мати - досвітня пташинка. Здосвітку віч не зімкне. Ходить по хаті навшпиньки, Щоб не збудити мене. Мати – то сонечко рідне, Тепле, ласкаве, земне. Слово її заповітне Гріє й тривожить мене. Моїй мамі М. Познанська Мамо люба, добра, мила… Як іще назвать тебе? Це ж для мене ти пошила З шовку плаття голубе. Ти мені читаєш книжку, Хочеш розуму навчить. Ляжу спати – ходиш нишком, Все боїшся розбудить. Захворію хоч злегенька – Цілу ніч не будеш спать. То ж дозволь, тебе рідненька, За усе поцілувати. Рукавички А. Костецький Узимку, в морози, хуртечі й завії Тебе і мене рукавички зігріють. А теплі від чого вони і чому? Скажу вам по щирості: теплі тому, Що наші ласкаві бабусі і мами Вплітають тепло своїх рук між нитками. |
Весна і мама
І. Жиленко Якось я спитала у Весни: - Ти чому приходиш, поясни? І весна сказала прямо: - Поспішаю я на свято Мами! Поспішають квіти проростати, Поспішають журавлі вертати, Поспішає сонечко теплішать, Поспішають діти розумнішать. В Африці далекій пам ятаю, Говорив мені Премудрий Слон, Що якби на світі мам не стало, То й весни на світі не було! Ще сказав: «Ви помічали, може – Кожна мама із весною схожа». І відкрив мені він таємницю, Що весна із Мамою сестриці… Мамине свято І. Кульська Мамине свято Я зустрічаю. Я для матусі Віршика знаю. Я подарунок Матусі роблю. Я свою маму Дуже люблю. Найкращий дарунок Т.Коломієць На мамине свято, На мамине свято Хороших дарунків Для мами багато. Найкращий від тата – Шовкова кофтина. Од старшого брата – Барвиста хустина. Од діда – картина, Велика у рамі. Та мій, мій найбільше Сподобався мамі. Погляньте, який: На вікні, на осонні Альпійські фіалки Цвітуть у вазоні. На мамине свято На мамине свято Я в гості весну Запросив у кімнату. Мамине свято Н.Забіла Восьме березня настало – Славне свято всіх жінок, І сьогодні ми позвали Наших мам у дитсадок. Кожній мамі подарунки Готували малюки, Малювали їм малюнки Вишивали килимки. Ще й прикрашений квітками Написали їм плакат: «Хай живуть хороші мами Всіх дівчаток і хлоп ят!» Сама в хаті А. М ястківський Кошенятко чеше вуса Лапками двома. На базар пішла матуся В хаті я сама. Вмиюсь чисто, вмиюсь біло І тоді візьмусь за діло. Підмету гарненько в хаті, Молока дам кошеняті, Своє ліжко застелю, Квіти в горшиках поллю. Заплету я кіски русі І чекатиму матусі. Хай матуся відпочине І. Січовик Як прийду я з дитсадочку, Нагодую вдома квочку, Підмету у хаті, в сінях Принесу теляті сіна. Хай матуся відпочине, Щоб не поралась сама. Бо який же я мужчина, Якщо помочі нема? Біля кого найтепліше М. Людкевич - Біля сонця, - шепоче поле І стернею небо коле, Гріє лапки журавлів, Вигляда сімох вітрів. - Біля варти, - каже тато,- Коли хочеться співати, Пізнавати сни земні На пташиному крилі. Біля печі, - каже дід, - Ні печалі, ані бід, Хоч мороз, як лютий звір, Що прибіг з Карпатських гір. - У перині, - дума киця, - І вуркочеться, і спиться. І калачиком пухнастим Засинає біля Насті. - Біля мами, -кажуть діти, - Завше радісно, як літом. Навіть вмитися сльозами Теж найкраще біля мами. Бабусі А. Костецький Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся. Теплим подихом зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов зимові візерунки На замерзлій з ночі шибі. Бабусині казки В. Зінченко У бабусі руки вмілі, А казки чудові, милі. Миготять в повітрі спиці, За клубочком скаче киця. А нитки все в ються, в ються, А казки рікою ллються… Ляжу в ліжко, та не спиться – Нову казку |
Немає коментарів:
Дописати коментар